Війна то час випробування, людини кожної на зрілість.
Хто був нічого, стане краще і буде все на Божу Милість.
Не всі вже встануть на світанку, не всі побачать як знову сонце сходить зранку.
Біль пекучий час загладить, з очей рідних впаде сльоза, впаде як на сході сонця, спадає ранкова роса.
Хто по коліна був у багнюці під сонце виліз та попав під дощ.
Не висохне на ньому багнюка, вона із нього не стече,
Зв’язне більше ще в багнюці, вона йому дістане по плече
Такі з таємних сховищ повилазять,
Пороги всіх інстанцій обійдуть,
Багато з них розкажуть про такі свої Звитяги, що їм повірять та з повагою за їх псевдо заслуги
Держави ордени й медалі нададуть.
Та в час новий їм люди не повірять, псевдо заслуг вже не оцінять їх,
А шану віддадуть солдату, тому хто є й тому що у бою поліг.
20.12.2024
В.Є. Панченко
