А хіба так має бути?
Що замість дитинства, сонця, радості,
любові
Ми сидимо в підвалі вчимо уроки.
А хто сидить десь в окопах
З пораненою ногою
А чиясь мама ще не може досі найти сина
А може він уже в полоні?
І не виходить на зв’язок
А може прокляті кати
Його вже вбили безжалісно розстріляли
Це не люди це справжні звірі
Які увірвалися до нас в Україну
І забираю життя маленьких дітей
Які ні в чому не винні які з’явилися на світ щоб прожити своє життя в радості та любові
А получили замість щасливого життя
Смерть сльози біль які принесли наші вороги.
Богдана
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
