Війна

Коли мені було шість, я бачила війну в книжках.
Вона займала відсотків два мого життя.
Була не більш ніж пережитком минулого, натхненням для фільмів і приводом для свят.
Коли мені було дев’ять, війна заполонила ефіри, татову шафу та його галерею.
У вісімнадцять війна стала частиною дня, заповнила простір між мріями й снами.
То була і справді найтяжча зима, а з нею і літо, й весна.
Тепер не в книжках, а поряд вона, у новинах, у серці, у кожній надії, безжально зжирає всі мрії.
У болі, у страху — всюди війна.
Чи встигнемо знову побачити вільну, щасливу країну?
Чи побачимо ранок?
Можливо, розвіється сірий той дим,
І прийде до нас довгоочікуваний спокійний світанок.
Може, колись згадаємо дні,
Як боролися за право на вільне життя.
А зараз ми тільки тримаємось всі,
Вірячи в силу військових, любові, слова й буття.
Санюта