-Що тут у вас?
– Війна.
Темрява вирвалась з пекла
Ця безкінечна зима
Не проминає вперто.
– Що тут у вас?
– Біда.
Морок повзе тягучий
Мертва гнила вода
Тягне тіла і душі.
– Ну а надія на кого?
Крихта надії є?
– На ЗСУ і на Бога:
Ми захищаєм своє.
– Віра в серцях жива?
– Так. З нами янголи світла,
Наші прості слова
Переродились в молитви.
– Хто ці молитви творив?
Хто ними буде молитись?
-Всі, хто колись тут жив
Всі, хто тут будуть жити.
– А де причаїлась сила?
– В безмежній святій любові,
У пам’яті нашій сивій,
У рідному нашому слові.
– Щось передати в Ирій?
Дідам і пра-прадалеким?
– Перекажи: ми – сильні.
Чекаєм весну з лелеками.
Перекажи: ми – зможемо.
Ми справимось. Як інакше?
Цю темінь ми переможемо.
Не вперше. Як завше. Як завше.
Олена Присяжна