Війна

Війна..так дивно жити звично,
Немов не було болю і образ..
Немов усе що сталося,нелогічне,
І люди що живуть у дивний час..
Радіють,ходять у кафе й театри,
Живуть..так звично ніби це усе,
Наснилося,й уві сні цим вічнім,
Все добре й не болить уже..

Спостерігати дивно так це збоку,
Коли батьки забрали за кордон..
Коли ти мучишся від жалю і думок тих :
"Чому вони?За що всі ці мороки?"
Здається іноді таким несправедливим,
Що вони мертві,а ти все живеш ..
Що в світі усьому цьому білім
Чомусь жива ти й це життя живеш.
Але війна така вже тобі звична,
Що не здається дивною вона
Болюча? Так,але вже не боїшся,
Бо не тебе одну торкнулась ця війна..
Тетяна С.