Військовий капелан, мов тихий промінь,
Що світить крізь пітьму у буревій.
Він слово Боже пронесе крізь втому,
Стає підтримкою у час лихий.
В окопах, де земля гуде і стогне,
Де кожен крок —- на лезі між життям,
Він молиться за воїнів і Бога,
Із вірою тримаючи щит там.
Його плечі —- не броня сталева,
Його зброя —- молитва вогнева.
Та в душі він сильніший від зневіри,
На темному шляху ковток довіри,
Коли над головою грім гарматний,
Коли здається, що життя скінчилось,
Він поруч, мов світанок благодатний,
Щоб нагадати: на все Божа милість.
Військовий капелан —- душі опора,
Що з’єднує молитви із небес.
Його дорога —- вічна і сувора,
Проте в ній є незламний Божий хрест.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
