Століття минає, як птах у пітьмі,
За собою лишає сліди на землі.
Війни і надії, зради й любов,
Кожен з нас — і учень, і вчитель готов.
Ми йшли через біль, через сміх, через страх,
Через тисячі доль, через тисячі праг.
Історія пише нас гострим пером,
А в душі — український невгасний огонь.
Хто був героєм, хто лиш тінню пройшов,
Хто збудував храм, а хто руйнував міст.
Але кожен із нас — це частина історій,
Що лине у майбутнє, немов час у простір.
Сьогодні ми стоїмо на межі століть,
Де минуле з майбутнім ведуть тихий діалог.
І хоч вітер історії дме нам у спину,
Ми летимо вперед, бо в серці — Україна.
Століття минає, але не вмирає,
Воно вчить нас летіти, хоч важко буває.
Бо кожен із нас — це іскра в пітьмі,
Що світить для майбутнього на землі.
Дмитро Зенкін
