Він вбити вже може…

Вже вбити може, якщо хтось
Почне розповідати,
Що у тилу були проблеми,
Тому не йшов в солдати.

Чи скаже, вимушений був,
Дуже було важливо,
Комусь не воювати,
В тилу б щоб залишили.

Він вбʼє за «від війни втомився»,
За «важко виживати»,
За фрази «війна це не моє»,
«Не можу я вбивати.»

За кожне виправдовування,
Що не пішов на фронт,
Він вбʼє, він вбʼє за хлопців,
Тих, що пролили кров…

Він сам «ботаном» був.
Не вмів він воювати.
І купа справ важливих,
Та він пішов в солдати.

І бачив він чимало
Скалічених і вбитих,
Пішли що воювати,
Вміючи миром жити.

Хто залишав дітей,
Дружин і наречених,
Пішовши захищати
Свій дім і рідну землю.

Збагнути він не зможе,
Не зможе зрозуміти,
Що важливішим є,
Ніж дім свій захистити.

І не від щастя він,
Навчився убивати,
Жорстокість квітне в ньому
Як засіб виживати.

І хоч міцний він тілом,
Скалічена душа.
Покинув мир її,
Вселилася війна.

За тилу виправдовування
Вже дійсно може вбити,
Бо девальвує це,
В війні що пережив він.

Знецінює життя
Його і побратимів.
Зневага це до тих,
Хто на війні загинув.

Слова можуть поранити.
І треба розуміти,
Війна привчила - ранить ворог.
Ворога треба вбити…

26-08-2023