Він відпустив, не втримав її крила,
Тепер ревнує і чекає сни…
Та наздогнати вже її не сила,
Вона, як тінь, щезає в далині.
Не оцінив, бо тішився в розвагах,
Тепер бокал є співрозмовник дня.
Кипить душа…у серці коле шпага:
"Ну, як сказати, що горить душа!"
Пропала гордість, вже вином пролита,
Лишився страх – майбутнього нема!?
Здуває вени ревність оковита!
І вже не тішать із сердець жнива…
Його смартфон зриває мізки звуком,
Тяжке похмілля…дзвоном голова…
Тільки проснувся й знову серце стуком!
Чергова ніч не стерла ті слова.
Його любов, вона щодня благає:
"Ти скажеш їй, який був ідіот!"
Бо почуття так серце розривають,
Прийшло прозріння, як електрошок!
ND❤️
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
