Він любить дивитися, як вона спить,
як її обличчя зранку замість сонця сяє,
а ще він любить, як вогонь її очей горить
лише при думці, що життя минає.
Так, саме так, горить, а не поволі тліє,
це значить, треба поспішати
зробити те, про що з дитинства мрієш,
бо ти не маєш права зволікати.
Він любить те, що інших, може б, дратувало,
бо інші того не знайдуть, не зрозуміють,
у інших доля інша. А його спіткала
та золота пора, яка і досі душу гріє.
Він любить запах її скуйовдженого волосся,
її обличчя ще досі не зовсім пробуджене,
і радіє з того приводу, що зустрітися довелося
з цією людиною долею судженою.
Ігор Мартинюк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
