Він шепоче, мов отрута, в душу ллється,
Холодним вітром, що по жилах ллється.
Обіцянки солодкі, мов отруйний мед,
Але всередині, в серці, біль уже горить.
Він кусає, мов змія, слова його пекучі,
Залишають рани, незагойні, глибокі.
Істина в них прихована, мов цвіт отруйний,
Що манить красою, але смерть несе, таємну.
Голос отрути, він ніби птах, співає,
Але пісня його, душу пронизує,
Немов лезо гостре, що в серці застряє,
І кров’ю отрути, тіло просочує.
Він тихий, непомітний, але сила в ньому,
Що руйнує зсередини, мов вогонь,
І віра, надія, як квіти розсипаються,
В цю темну отруту, що в душу ллється.
Владислава
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
