Він

Палкого сонячного ранку,
пробився променем в моє вікно,
тендітний погляд сидячи на ґанку.
В цей час він розпивав сухе вино.

Думки у нього світлі та такі нікчемні,
не думав він про те, як ліпше жить.
У нього в голові дороги нескінченні,
на них каміння радості лежить.

Він прокидався з думкою про завтра,
не міркував задовго на перед.
В очах його жевріла правда,
а серце сховане у очерет.

Сукач Вікторія