Не хочу я храмів із їх куполами,
Хрести і ікони назад заберіть,
Отих бізнесменів що звуться попами,
Які прикриваються словом якимсь.
Не хочу я більше стоять на колінах,
Щоб хтось мене в очі рабом називав.
Я вільний, нащадок слов’янського Роду.
Стрибог мене в люльці колись колисав.
Не треба лякать мене всіма гріхами,
З дитинства навчав Род по совісті жить .
І Адом міфічним з страшними чортами,
Я вірю в світ Наві ,там духи живуть
Піду я до лісу, там мати природа,
Здоров’ям наповнить,як дуб віковий,
Зустріну там Велеса мудрого Бога,
Поради спитаю як правильно жить.
А як буде втома піду я до Дани,
Богиня води хай очистить мене.
Водою цілющою втому змиває,
Напитися дасть і спрага пройде.
Не треба мені щоб спитати поради,
Ходити в будівлі,молитви учить.
Я можу звернутись своїми словами,
І Боги підкажуть що далі робить.
Верещако Сергій
