Вірші

Ніяк не можу зрозуміти,
Чому і як пишу вірші.
Хто поливає, ніби квіти,
Хто пестить їх в мой душі?

І хто думки, такі бурхливі,
Приводить в лагідний потік?
Чому до повної картини
Я сам додуматись не зміг?

І, головне, кому потрібен
Рядків римованих вогонь?
Читають тільки друзі й рідні,
Та мені досить і того.

Піклуючись, як за дитину –
Сподобається вам, чи ні,
Я новий вірш, немов пташину,
Знов відпускаю із душі…

Володимир Хвостенко