Коли на ноги твердо став,
То Бог хреста мені надав.
Й поніс його своїм шляхом,
Але ж коли ставало тяжко,
Мав гріх — хреста з себе скидав.
Й до прірви йшов та бачив там,
Що хрест покинутий в дорозі —
Містком би став.
І прірву тую з хрестом я подолати в змозі.
Вертавсь назад, хреста я брав,
До прірви йшов, її долав.
До вас звертаюсь, мої сестри й браття:
Хрест не кидайте!
Бо на ньому ж святе розп’яття.
Якого б розміру не був,
Як тяжко б його не нести.
Але покинувши його, хреста святого,
Ту прірву вам не перейти.
26.08.2024
В.Є. Панченко (перевидання)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
