Схід кривавий, захід у вогні,
Росія несе смерть, а не мир у вікні.
Вона говорить: "Ми вас звільнимо",
Але її "воля" — це кайдани й біль.
Ми — нація, що встала з попелу століть,
Наш дух не зламати, не спинити, не вбить.
В кожному серці — козацька стріла,
В кожному слові — правда й крила.
Ти, окупанте, прийшов на чужу землю,
Та чи знаєш, що тут тебе чекає темрява?
Тут кожен камінь — це пам’ять предків,
Кожна ріка — це сльози матерів.
Ти думаєш, що сила в танках і ракетах,
Але сила — в правді, в законі, в заклетах.
Ми — адвокати своєї свободи,
І наш суд — це суд історії, народу.
Ти порушив усі закони світу,
Ти прийшов з війною, а не з миром.
Але знай: ти не пройдеш, не подолаєш,
Бо Україна — це воля, яка не згасає.
Ми — нація, що встала з колін,
Ми — народ, що не знає страху й змін.
Наші діти вчать історію в школах,
І в кожному серці — любов до України, до волі.
Ти, окупанте, несеш лише руїну,
Але знай: ми — нескорені, ми — єдині.
І коли зайде сонце за гори,
Ми зберемося, щоб жити в новій зорі.
Бо Україна — це не просто земля,
Це дух, що живе в кожному з нас, в кожному дні.
І ми будемо боротись, доки є сили,
Бо наша правда — це наша зброя й крила.
Слава Україні! Слава героям!
Слава всім, хто бореться, хто вірить, хто стоїть.
Ми переможемо, бо ми — вільні,
І наша історія — це історія перемоги й любові.
Дмитро Зенкін
