Невже життя повинно таким бути?
Безжалісним,холодним і простим.
Де будь-хто може ранить нашу душу,
А потім просто повз пройти.
Невже ті люди геть забули чесність,
Живу турботу, милоту?
Їм краще мати вигоду й удачу,
Ніж щиро поділити доброту.
Вони цураються любові й світла,
Бо серце їхнє — камінь той твердий.
Та ще не пізно… Вірю: можна жити
З теплом в душі, не в темряві й війні.
Бо є ще ті, хто світлом серце гріє,
Хто правду каже, хоч і важко йти,
Хто вміє плакать, вміє щиро мріять —
І щастям землю освітить.
Ніка Кучерук, 10.01.2025р.
Ніка Кучерук
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
