Вістка з майбутнього

Колись, наставали ті часи
Коли сунули на нас орди.
Тоді й ангели спускались
До щита зі списом притулялись.
Нечиста йшла,
А з ними путін – сатана!
Та невдовзі вони відчули те:
Що рід козацький -все живе!
Що воїн кожен український,
Тілом й духом яскравіший.
Втрати були з двох сторін,
Та духи братів-козаків, на небі проводили обмін.
Вперше за всі часи,
білет брали в пекло всі вони,
А на заміну : до бою йшли,
що на землі.
Чорти кацапській ще й не знали,
Що їхнє пекло то все гра,
На полі бою, проти козака!
Вони відчули справжні муки,
та в котел по-справжньому посаджені всі суки!
І щоб, там диявол що в Кремлі,
Не грав в життя на карти на столі!
Який не бачив в мріях він фінал.!?
Та в Україні в нього був лише канал.
Чорти з дияволом всі бігли,
а згодом всі за все тай заплатили.
Країна наша процвітала,
А в них із часом все як було так і стала.
Народ їх все плаче навкруги,
Шукає виправдання собі.
Андрій Долгополий