ми десь не туди завернули, певно, тож досі деінде кочуємо.
тут глухо, сухо і ніхуя не тепло. Боже, ти звідси чуєш нас?
нам би можна в авто, можна автобус, можна і залізничні колії.
тут ніхто з нас. н і х т о
не прагнув попасти в книжки з історії.
всіх наших розкидало по полонах, окопах, інших містах і країнах
і там, де ми бýли на мапі — червоне,
а там, де ми жИли — тепер руїни.
і там, де сміялись, сміятися вже неслушно, та й дійсно немає ніяких приводів.
ми виросли, стали похмурими й мужніми, а дехто — у пам’яті вічним привидом.
ні, жити з нуля — це невдала спроба, ми все одно шлемо вітання з півдня,
хоч знаєм кутки чужих міст так добре,
що почали забувати рідне.
Бешкет
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
