Вітер дує, сонце світить, весна приходить в трави густі,
Де квіти розцвітають, а дерева співають в лузі.
Вітер ніжний гладить трави, приносячи запахи весни,
Сонце світить яскраво, ніби палає в останнім сні.
Тече річка повільно, мов в’язень в своїх уявах,
Де відбиваються проміння, що на нього зливаються згори.
Вітер дує, сонце світить, і душа відчуває радість,
Бо природа пробуджується, ніби дітям вона народжується.
Ліс шумить та співає, мов дивний оркестр природи,
Де кожен гілочка, кожна травинка, кожен листочок,
Додає свій голос у цю велику симфонію,
Де вітер дує, сонце світить, і життя народжується вновь.
Нехай ця весна буде даром для кожного серця,
І нехай вітер завжди дме у спину, несучи нас вперед,
Бо коли вітер дує, сонце світить, то світло перемоги,
І ми відчуваємо, що життя — це вічний вогонь кохання.
