Незалежність — це не дата в календарі,
це вітер, що з гори Січ дме до сьогодні.
Це крила, що ростуть із плечей,
коли ти йдеш, не згинаючись, через болі.
Це слово, що вогонь розпалює в грудях,
коли ти стоїш на межі між рабством і волей.
Це пам’ять предків, що в жилах тече,
це боротьба, що триває довше, ніж віки.
Незалежність — це не лист на столі,
це кров, що поливає коріння дуба.
Це крик, що лунає вночі: "Не забудь!"
Це віра, що в серці живе, навіть коли ти мовчиш.
Це не просто прапор, що майорить в небі,
це кожен наш крок, кожен подих, кожне "ні".
Це мова, що в’яже нас в одне,
це сила, що знову і знову веде нас до сонця.
Незалежність — це не кінець, а початок,
це дорога, що вічно веде вперед.
Це ми самі, наш дух, наш біль, наш світ,
це вітер з гори Січ, що дме у вічність.
Дмитро Зенкін
