ВІТЕР-ҐВАЛТІВНИК

ВІТЕР-ҐВАЛТІВНИК

Якось вітер-ґвалтівник
Ґвалтувати взявся,
Але потім думка – смик,
Й в любові зізнався.

Цілувати заходивсь,
І став обіймати,
Він до мене притуливсь
Й щось почав шептати.

Думав – буду я радіть,
Мило усміхнуся,
Бо спустився з верховіть
Й в нього загорнуся.

Не отримав, що хотів,
Дала я відмову,
Розізлився, полетів
Й повернувся знову.

Я його – не він мене,
Моя перемога.
Він не ляже й не засне –
Місія розлога.

Ґвалтувати все він звик,
Іноді й зненацька.
Це ж не красень-чарівник,
Втіха чудернацька.

Рада була би йому
В спеку, не в морози,
Тих обіймів не прийму
До цвітінь мімози.

Як мімоза зацвіте,
Сонечко пригріє,
Набере він знов розбіг
Й з радістю повіє.

Як зійде усюди сніг,
Морозів не буде,
Він відкриє декольте
Й загляне усюди.

Нагадає він й тоді,
Що я не скорилась,
Й буде брать в обійми ті,
Від яких відбилась.

23.12.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 980515