Вічність

Я не спала здається вічність
І втомилась тебе шукати.
Утомила мене публічність,
Ранить біль від твоєї втрати.
Я гукаю,стою і мрію
Як до мене ідеш поволі.
Серце моє,душа дуріє,
Дайте кистю,даруйте волю.
Закидайте камінням,люди
Більше жити я так не можу.
Де б не була,немає всюди,
Тільки голову цим тривожу.
Голод гложе засохле серце,
Кров здається схолола в жилах.
Боже,за що ж усе це!?
Нащо сильно так полюбила.
Я втомилась ховатись в тінях,
І ловити його аромати,
Я лише тепер зрозуміла,
Як це по справжньому вміти кохати.