Продовжуй шлях! Не валяйся, вставай!
Так казала мені раніше мама
Боже, скільки сліз і болю! Наш чарівний край
Збереже мене! Сонце освітить наш гай
Я знову в дорозі, вибач кохана, проблема не в тобі
Я тисну на газ роблячи маневри і сам собі кажу – просто мовчи
Я чую прилив і як чайки співають над безмежним морем
Можливо ми переплинемо, а можливо в ньому втонем
Чую мамині слова: не лежи, вставай!
Боже, що мене чекає, пекло чи рай?
Почуття – не однозначні! Їм нема довіри
Спокій – це мрії, поки продовжуються орди набіги
Проїду мости, проїду річки, проїду ліса
Мені нема від кого тікати, окрім себе
Як же хочеться інколи Твого тепла
Щоб серця торкнулася твоя, свята рука
Дмитро
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
