В зеленім серці Волині,
Село Озденіж світлий сон вплітає.
Тут ліс столітній шелестом мовить,
Таємниці природи відкриває.
Голуба річка, мов дзеркало неба,
Тече, плетучи свої кручі де треба.
Тече повільно крізь поле чудесне,
І в спогадах щастя завжди розведе.
Церква стара, — мов мудра сторожа,
Зберігає в собі кожен зітх і прохожа.
Мудрість віків у стінах тримає,
І душу до Бога ніжно здіймає.
Озденіж це куточок краси і спокою,
Де вітер нашіптує мирну мелодію.
Тут кожен куточок — як дар із небес,
Дім для серця, що рветься до чудес.
Микола Шевченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
