Світилися вогнями всі домівки.
У вікнах позбиралася рідня…
Я прогуляюсь містом по бруківці.
Пригадую усі твої слова.
Так пахне ароматною вербою.
Я посміхаюсь в сутінках весни…
Як дивно, що звела нас доля,
В часи, коли крутилися сніги.
Ти їхав по шосе, а я гуляла…
Містечко дуже миле – та чуже.
Ото халепа – трохи заблукала.
У розпачі подумала, що все!
Та зустріч засвітилася в неоні.
Пробило наче струмом нас наскрізь!
Збулася вічна мрія мільйонів –
Справжнісінький, негаданий сюрприз!
Уже прийшла. Наш час і наше місце.
Вечірнє місто в кольорі смарагд…
Прикрасила весна намистом.
На серці знову розквітає сад.
ND💗
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
