"В обіймах вітру, з посмішкою сонця,
Під супровід пташиних голосів, Підходе день до кожного віконця,
Не підійшов до мого, не посмів.
За ним, як знав,
журба моя сховалась, Дуже поранена
душа її, болить,
У тім, що плакала, нікому не зізналась, Нема кому,
та й совість не велить.
Вітер війне ще
подиху краплину,
А сонця промінь сльози обітре,
Та забіжить
в червону горобину
І жартома
в вікно моє моргне”.
Ганна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
