Дитяча кров: обєд твой, ужин, завтрак …
А може ще й полудничаєш нею?
Потворо, що надумаєш ти завтра?
Мабуть пишаєшся цинічністю своєю?
Мерзота, гнида, наволоч, тварина!
Щоб ти у пеклі заживо горів!
Великий гріх убить людину. А дитину?!
А ти ж мільйонами убив!
Дітей вбивають збоченці і хворі,
Маніяки і ті, кому вже байдуже кого.
Ти "унікальний" – все в однім флаконі:
І збоченець, і хворий, і трусло.
Всередині болить, щось розривається:
Ось були діти – і дітей нема.
Такі, як ти, ніколи не покаються
Бо в тебе і нутра нема.
Ти ж із зачаття є істота хвора,
В угарі пʼяному "натрахане дитя".
Не варта зватись матір’ю потвора,
Яка дала тобі нікчемнеє життя.
Ти не вертавсь до отчого порогу
Бо не чекала там тебе сімʼя.
Мені ж – болить, бо я ж з Кривого Рогу!
Мені ж – болить, бо Українка я!
Вмивається пекучими сльозами.
Розтоптано тендітне і святе!
Дитяча рученька в долонях мами –
Хто х може витримать таке?!
Вона од сліз осліпла…. Не голосить,
Бо з горя й туги голос онімів.
Дитячу ручку гладить й тихо Бога просить
Щоби її синочка воскресив …
Ти живишся вдовиними сльозами
І рікам тим немає берегів
Ти робиш з них для "юності" бальзами?
Чи ними ванну наливаєш до країв?!
Мерзенніше створіння HOMO-виду
Тебе ніхто й ніколи не любив.
Ти заслужив презирство і огиду –
Це все, що у житті ти заслужив.
Моя країно! Горда і красива!
Країна мальв і немовлят у сповитку!
Тепер тут кожна мати сива …
І майже кожна – в чорному платку …
Де ж та межа безглуздя і глупоти,
Хворих амбіцій і смертей в полях?
Чи може нам чекати доти
Останній українець не поляг?
Народе мужній, сильний, незрадливий
Дай нашій Долі необхідний поворот.
Я прошу: "Господи, дай трохи дива,
Щоби здійснився мій народ!"
6 квітня 2025
ЗЛ
