Іду сумуючи по парку
І присів на стару лавку
А навпроти з мого боку
Сидить дівчина одинока
Наші погляди зустрілись
Сором’язливо посміхнулись
Теплоту відчули вмить
І застигли так на мить
Я підсів до неї поряд
В очах іскра, а серце морить
Язик трясеться ніби з вати
Її імя боюсь спитати
Хоч на дворі осіння темінь
А в душі весняний промінь
Ніби каже Божа воля
Давай, вперед це твоя доля
Ігор Лівак
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
