Як у шляху, моя Вкраїно?
Як є твоє життя тепер?
А чи то легко на руїнах,
Стояти в краху дотепер?
Ти стала в розпачі
і впала,
Немає цвіту , ні вбрання!
О, Україно, моя люба,
Ти вибрала цей
шлях сама!
Тобі подобається темне,
ЯКБИ Ж ДО СВІТЛА
ТИ ПРИЙШЛА!
Та встала Вірою, душею,
НЕ В ОБРАНІ
СВОГО ГРІХА!
А перед Богом,
на колінах,
ТИ МАЛА Б ІНШІЇ
ШЛЯХИ!
Не краху люба, не руїни,
А ПІДНЯТТЯ
ДО ВИСОТИ!
А так, як далі тобі жити?
Ти хоч би зараз
подивись,
Там падає твоя дитина,
Під кулею
в смертельний гніт!
А недалеко онкохворий,
Він не один,
а їх мільйони,
В стражданнях кінчить
шлях життя.
А недалеко, моя рідна,
Твоє ж бо "нове"
покоління,
Десь від наркотиків
стражда
І зараз відійшла "чума",
Але ж то "Віл",-
як броненосець,
Він є без жалю,
серпом косить!
О, люба моя Україно,
ЧИ МОЖЕ ДОСИТЬ
ТАК БО ЙТИ?!
Чи то ж бо час
уже повстати,
В ПРОБУДЖЕННІ
В ПАЛКІЙ ДУШІ?
В Пробудженні – це
тільки Вірой,
В Пробудженні –
ПОКИНУТЬ ГРІХ!
Не в революції,
не в бунті, А у смирінні й
КАЯТТІ.
Тож час прийшов
змінити твердо,
Свої язичницькі шляхи,
І ПІДІЙТИ ДО БОГА
СЕРЦЕМ,
А не блукати у пітьмі! Порвати ці кайдани
смерті, Сказати : " Годі!
Зупинись! "
І перед Богом в покаянні
ОБРАТИ НОВІЇ
ШЛЯХИ.
Обрати те,
що Світлом буде,
Не знищить тебе,
й не осудить,
До вироку: " Кінець
життя! "
О, Україно моя люба,
ТОЖ ЛИШЕ З БОГОМ
МАЙБУТТЯ!
2015р.
© ЯНА ПРАЙС
