У серці моєму живе дивина,
Де сяє надія, мов рання весна.
Я світ незбагненний собі будувала,
Та в слові цей всесвіт завжди мовчав дотла.
Я прагну знайти ті єдині слова,
Щоб магія серця в рядках ожила.
Але кожна спроба зникає, мов дим,
Та вірю, що світ цей лишиться моїм.
Мій всесвіт у тиші зірками горить,
Він змушує мріяти, вчить говорить.
І навіть коли я не можу збагнути,
Я знаю, що слів не потрібно відчути.
Там магія тиха у серці живе,
Вона непомітно мене поведе.
У світі, де мрії лиш тіні нічні,
Ця магія буде завжди при мені.
У ночі я чую, як шепче зоря,
Вона, мовби давня подруга моя.
Веде мене шляхом крізь світло і тьму,
Щоб знайти себе в незримім диму.
Крізь бурі й сумніви я зберегла
Цю магію мрій, що у серці жила.
Вона непідвладна холодним словам,
Бо серце повірить усім чудесам.
Там магія тиха у серці живе,
Вона непомітно мене поведе.
У світі, де мрії лиш тіні нічні,
Ця магія буде завжди при мені.
Щоранку у променях сонця й дощу
Я знов оживаю, я знову пишу.
Хоча не виходить той світ описати,
Та в серці він завжди продовжить палати.
І в день, коли знайду я ключ до небес,
Мій всесвіт розквітне, мов зоряний ліс.
І кожна душа зможе теж віднайти
Той шлях, що веде до твоєї мети.
Пустова Вікторія
