В тихому цілунку ніжиться земля,
Теплий подих ночі сяє зіроньками…
Ніжиться з землею і душа моя,
Знову сни чарують мріями-квітками.
Там, далеко в небі, добрий Дух витає,
Спокоєм й любов’ю землю напува,
Мов дитя маленьке, її колихає,
Захистком і щастям любу зігріва…
А у небі зорі водять хороводи,
Місяця серпочок сяйво ллє чарівне…
Вся земля заснула, й нічних барв розводи
Тчуть нитками-снами марево предивне.
13.05.1999
Юлія Маринич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
