В той день коли мене не стане
На небі сонечко зійде.
Воно світитиме над вами
Та не в моєму світі вже.
Хмаринка дощиком прольється,
Тепленьким дощиком на всіх.
І хтось комусь там посміхнеться,
Та не побачу я вже їх.
Поплачуть люди та забудуть,
Повернуться до своїх справ.
І як раніше жити будуть,
А я лежу як і лежав.
Ну що ж, це кожного чекає,
Від цього не втече ніхто.
Життя як свічка догорає,
І гасне все її тепло.
Щоб тільки лиш когось зігріти,
Щоб освітити темну ніч
Я до останку буду тліти,
А потім згасну, певна річ.
В той день коли мене не стане
Вмить не розвернеться земля.
Я жив і житиму я з вами
Доколи пам’ять ще жива!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
