В той час настала Руїна
А почалось все одно дня
Коли помста засвітила свідомість
— Я заберу в тебе все, що маєш, бо кари не знаю на своїй землі
Мирний договір? Марні слова
—Гадаєш, не вистачить духу?
Чи скажеш те саме, коли шаблю підставлю під груди
Тремтіли землі, ворогам натискали на горло
Перемога за перемогою, раділи ми
Та не всім до вподоби, розпад князівства
Де панує шляхта, а люд умирає, як мухи
Зрада за зрадою, чорнозем змучений
— Хтось скаже, коли ж я вдихну в повні груди?
Не знає чи є там хоч згадка про долю
Чи пахне цвіт, колись запеклих сердець?
Поля, порослі маком, тускніють потрохи
— Ще квітне. А як зів’януть, проростуть нові
Дай-но спочити в обіймах твоїх
В той час настала Руїна
Вікінг
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
