Рахую хмари,
небом все блукаю,
Любуюсь цвітом
першим на землі,
Чогось і ще шукаю-виглядаю,
Чогось невистачає у весні.
У порівнянні з тою,
де родилась,
В садах квітучих
дихала, росла,
Якби та мить
вернулась, зупинилась…
Та неможливо —
в далеч відійшла.
Взяла світанки,
квітів аромати,
Сади, луги
із соковитих трав,
Дорогу, стежку,
мальви біля хати…
Минулий час
спустошив, обікрав.
І ту криницю,
горобців у стрісі,
Земельку зорану —
чекала навесні,
Підсніжників
галявину у лісі…
Ніякий суд
не верне те мені.
В тумані сліз
мій погляд все цілує
Крізь весняних
болотяних доріг,
Вертає спогади,
картинами малює,
Й стареньку хату…
вікна… і поріг.
10.03.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
