В ту ніч ворони зграями літали,
Коли дізналась, що ти іншу покохав.
Вони неначе з мене насміхалися
Й кричали: "Ти наївна і дурна".
Ти не була для нього і трішечки важлива,
І він ніколи тебе справді не кохав.
Лиш бачив він перед собою ніжне тіло,
Яке повільно і безжально катував.
І не була йому потрібна твоя щирість,
І твій дитячий сміх, і та вся ніжність.
Він розривав ту душу, наче шмаття,
І все хороше він в тобі вбивав.
А ти кохаєш, мов справжня ворона,
Й була ти вірною завжди йому.
Та вкотре раз обрала ти не того,
І знову плачеш ти із нами тут.
Марія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
