І з’єднали всі землі в одну Батьківщину,
Стали разом докупи, плече до плеча.
Бо любили свою непокірну дорогу Україну,
Що страждала роками – від вогню, від брехні, від меча.
Бо роками її ворог нищив як тільки лиш міг,
То ненависть та заздрість не давали спокійно дивитись
На ту землю, яку так народ наш любив,
За яку йшли у бій, віддали життя українці…
І пройшли вже роки, та наш ворог став більше зухвалий,
Ще більше ненависті й злоби, ще більше біди.
То не просто вже ворог, то справжній підступний лукавий,
Що п’є нашу кров, забирає життя у людей…
Та він не здолає народ, що так сильно стоїть
Один за одного – у полі, де кулі літають,
Де хлопці й дівчата за соборність своєї землі
Красу свою й молодість в битвах за волю втрачають.
Той кат не зуміє здолати батьків та дітей,
Які моляться нині за воїнів та перемогу.
Бо ми – то є світло, ми правда, ми сонячний день,
Вони ж – то є ніч і в пітьму їм майбутня дорога.
Тримаймося разом, єднаймось у правді своїй.
Борімося там, де ми можемо, ми сильна велика родина.
Ми не впали тоді, ми гордо піднялися з колін.
Сьогодні ми боремось за майбутнє дітей й Україну.
Україна стоїть! Українці єдині сьогодні,
Бо в єдності – сила, а в силі – перемога і міць.
Тримаємо стрій! І молимось щиро до Бога,
Щоби нам Україну сьогодні й назавжди зберіг!
Марина Семйоник
