В її квартирі було фортепіано

В її квартирі було фортепіано
Здавалось воно було її першим коханням
А останнє так і не знайшлось
Вона віддавалася нотами так сумлінно
Якби змогла то грала б без кінця
Початку її музики не було вороття
Вона літала поміж хмар із горобцями
Деколи око падало на сірий з білим тротуар
Якби замість сірого був чорний
Він нагадував би їй стару батькову уніформу
У її шафі було декілька суконь на плічках
І пара штанів у комоді
Він стояв поруч до дверей, при вході
Ще була стоса плівок, і стара касета
Вона не любила брускети з паштетом
Могла переварити лиш сир із пакета
Або млинці з чаєм
У неї завжди були сумні, втомлені очі
Ніколи не плакала на людях
А вдома – не хоче
Нема перед ким
Кіт не рахується, він безжальний
От недавно розшарпав новий тюль
Ця жінка жила, як тільки вміла.
Та вона ніколи себе не любила.

Коляса Дарина