Галас і крик — те, що чув мій дім роками.
Грім і біль — те, що чуло моє серце.
Те, як воно боліло, не знав ніхто, крім мене.
Ніхто не знає, як болить і ниє дитячая душа,
Як крутить і болить їхня душа, коли вони одні.
За маскою спокою й байдужості може бути все:
Від гніву й ненависті до болю, страху, переживань,
До нестерпної скорботи за тими, кого не вберегла дитяча рука.
Коли стає помітно, що всі байдужі до твоєї думки й слова,
Коли їх хвилює тільки власний голод…
За непослух билися батьки з дітьми
І звинувачували своїх дітей у своєму горі.
Коли дитя слухняне було, вони знаходили привід накричати,
Образити ту незгоєну душу.
Так ламається довіра.
Так ламається дитя.
Бо йому вже байдужа ваша доля.
Бо його хвилює тільки власне горе.
Akuma
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
