Я дивлюсь на них із болем,
Мерзнуть, що би ми жили,
Падуть на коліна від втоми,
Але, не здадуться вони,
Я помолюсь за них до Бога,
Щоб вони поскоріше прийшли,
Туди, де їх чекають, додому,
Де сім’я, діти, батьки.
Але нажаль не всі вони зможуть,
Бо багато із них навіки,
Полягли у бою страшному,
Для того,щоб ми просто були,
Назавжди залишуться у серці,
Герої, що боронили до кінця,
Свободу Неньки твоєї,
Не забувайте їх імена.
Ярослав Попович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
