У сяйві Франції, у вихорі подій,
Де корона і трон – мрія всіх надій,
Був героєм відважним у кожній війні
Генріх де Гіз, що із шрамом на чолі.
Та серце його так палало від жаги —
Не до слави, до любовної снаги.
Марго де Валуа — мов та ясна зоря,
Його кохання і потаємна гра.
Їх танець менует у вечоровій млі
Все кружляв у ритмі пристрасті й жаги.
Два серця, дві душі, але один закон —
Розриває мрії й кидає в полон.
Оженили герцога з іншою навік,
Але в думці його залишився крик:
"Марго, моя зоре, любов моя свята,
Чому ж нас розлучила клята біда?"
Вони кохали палко крізь бурі й роки,
Доля вела їх на різні береги.
І залишивсь роман у пам’яті віків —
Мічений герцог та кохана із снів.
10.12.2024 р.
ID: 1028594
© Svetoviya
Svetoviya (Алла Савченко)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
