Глава Два.Ноль:Школа

Ну що ж продовжую,
Скільки болю тут було,
Був хлопчиком хорошим,
Слухняний був,
Слухав всіх,
Не вередував,
В церкву майже кожної неділі,
Но в один момент все змінилося різко,
Десь з четвертого класу а може й раніше,
Перестало крутитися все навколо навкруг Дмитра,
І хлопчик замикатися в собі почав,
Але згасла ще іскра до Знань,
Тут випадок до болю смішний,
Друг сказав дивись там в інтернетах,
Мальованих дівчаток так і сяк крутять вертять,
І все пропав хлопець попав він в веретено що зветься хіть,
На довго він попав в лапи цієй прокази,
Багато спробував із цього гнилого плоду,
Довга боротьба ще буде іти між ним та нею,
Довгий шлях зневіри але не кинутого знання,
Що щось більше є в глибині,
Ось перші спроби признання в коханні,
Але не змога сказати ані слова вживу про це,
Тому що замкнуте Сердце на багатьох замках,
Ще довго мучає спогад про це,
Але Життя продовжується у обох ,
І розмиє старі рани залишині у свідомості,
І вот натякнули з "іншої сторони",
Задишка посеред ночі,
Зранку діазног коклюш,
Натяк був прозорий,
Але не до кінця читаємий,
Скільки клятв було дано і скільки було їх зломлено,
Але тяга була присутня до Знань завжди ,
Але на там пошук вівся,
Про останні два роки та подальше буде згодом,
Ваш Васс.
08.12.23