Золоті каблучки, діамантові кольє.
Цінність свою втратили, бо були в фойє.
Вже давно все помінялось, не потрібні вже корони.
Не вступають в кровожадні битви за любов.
Від кохання – залишається лишень пусте зітхання.
Палких слів ти не почуєш, бо глуха любов й німа.
Згадуй запах квітів тих зимових, де ж вони тепер?
Ароматні й такі кохані пахощі, очі вже радіють.
А зараз гниль на них, цвітуть гробні сльозливі крики.
Тесса Мальборо
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
