Гном
Якось стріла кицька гнома,
Та й питає: – А ти хто?
– Я персона тут відома,
Мене знають на всі сто.
Капості я людям роблю,
Вночі спати не даю,
Чашку скину на підлогу,
Скляну вазу розіб’ю.
То ганяю, як скажений,
То шкребуся тут і там,
Шаруджу старим папером,
Хоча люблю целофан!
Дуже я майстерно вмію,
Гучно шафу відкривати,
І поцуплені шкарпетки,
Десь по закутках ховати.
А, як буде в мене настрій,
Ну, і звісно, вільний час,
То я в капці бабі Насті,
Геть напудити гаразд!
Ну, а ти ким будеш, пташко,
З хутряним таким хвостом?
– Відповісти навіть важко,
Я, виходить, також, гном!
Костянтин Вишневський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
