Годі корупції і брехні.

‎Годі вже, люди, терпіти це зло,
‎Тут правду продали, за тепле гніздо.
‎Де судді і копи, як тінь у вікні,
‎Не служать закону, а хто заплатив.
‎
‎Де влада мов каста, немов дика зграя,
‎Що знову тарифи підняла за хмари.
‎Вони у палацах, народ у боргах,
‎Ще й серце країни стискає війна.
‎
‎Закон проти люду, немов ніж у спину,
‎Ну а “справедливість” в в’язниці закрили.
‎Та не забувайте пани що на троні,
‎Не вічно носити вам, корону й пагони.
‎
‎Майбутнє будуєте ви на піску,
‎Бо чесність продали, як рідну землю.
‎І кожен міністр, мов шулер – картяр,
‎Народ у цій партії обмухлював.
‎
‎І діти ростуть – без віри, без слів,
‎Бо бачать неправду і системи гниль.
‎Та бачать із малку, щоб бути, щоб жить,
‎То кланятись й красти потрібно уміти.
‎
‎Тут села стоять як туманні примари,
‎Бо піч не горить, дрова золотом стали.
‎І люди рахують копійки останні,
‎Щоб вижити просто, на зло олігархам.
‎
‎Про все це мовчить телебачення світле,
‎Де правду купили й про що говорити.
‎І думають люди нічого не знають,
‎Та істина вийде її не сховаєш.
‎
‎Бо скільки не крадь і як не бреши,
‎Одна лиш мораль у кінці на землі.
‎Голим приходиш і йдеш без душі,
‎Лиш костюм на тобі – все що ти заробив.
‎
‎Тож подумайте владо, про тих хто внизу,
‎Про матір що молиться в темнім кутку.
‎Про руки трудяги в мозолях й поту,
‎Що держать державу, в годину тяжку.
‎
‎Ці люди дорожче любого бюджету,
‎Вони не раби для податків і черги.
‎Це сила країни, це нації світ,
‎Всі схеми впадуть – а народ буде жить.
‎