Полізло Аполлона сиве листя
Вина – мозаїка вродливих двох Венер
Голі гілки у голові займають місце
Пусті півкулі вакуум розпер.
Встрягши ногами між суцільних
Отих двох ліній паралельних
Думки лещатами стискають
Стелі межу шукають
Від ночі очі дотепер.
Зробив лиш крок
Сильна пішла вібрація
В обидва боки зустрічна тепер.
То повернусь до них спиною
Сміх вкрадений сховаю за горою.
Спалю до себе єдину мапу
Попелу залишки в собі втоплю
Посохле, з вітром листя відпущу.
З порожніх слів збудую дамбу на ріці
Котра виблискує металом на руці.
Бо битись об заклад пустий
Без смаку сенс, даремний біль.
Краще у себе заллю два черпаки людей
Котрі мене збагачують щодень.
Мине хвилина, а може й день
Мене послухай все пройде!
Ножі-емоції сховай
Кажу сховай, ти чуєш???
30:11:22:01:48
Lvivskiy≈Andriy
