Голодний… Холодний Святвечір.
Сумний 33-й рік…
Кутя не летить до стелі,
Й дідух не лежить біля ніг.
Забрали… Усе забрали.
В хатах лиш заморені очі.
Останню засохлу крихту
Ісусу як дар приносять.
Дванадцять пустих тарілок
Наповнили молитвами
Й чекали волхвів заморських,
Що йшли в святий край з дарами.
Чекали спасіння з неба,
Знамення для душ худосилих.
Зорі Вифлеємської вогник
На кволім своїм небосхилі.
І в яслах сповилась надія,
Зорею весь світ сповістила:
“Врятовані будуть люди,
Бо Бог їм зіслав Свого Сина”.
У вірі до раю земного
Із пекла верталися люди.
Хто йде з Заповітом у серці,
Голодним ніколи не буде.
Голодний… Холодний Святвечір.
Сумний 33-й рік.
“Я – Хліб! Я – Життя!” – звуком в небі
З’явилось Спасіння для всіх.
Оксана Лободяк
Оксана Лободяк
