“Голос вічного моря”
Тут приливи сплітають легенди,
Що шепоче прибій у ночі.
Зорі в хвилях, немов перламутри,
Малюють світанку ключі.
Бризки сріблом лягають на скелі,
Місяць в морі свій простір знайде.
І у тиші, чарівній, недремній
Кожна крапля про вічність веде.
Вітер ніжно колише простори,
Розмовляє із синім шляхом.
І здається — саме тут горизонти
Поєднались із небом й життям.
Це не просто вода між скелями,
Це — душа нездоланних віків.
Де штормами і ніжним шелестом
Море вічність у пісню вплів.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
