І, давно, він вже передчуття;
Що тепер не пристрасть, а голос іншого
чуття!
Воно зі всіх плекань серця було ключовим;
Та й багато спогадів-ескізів залишилось за ним.
Він і вона, хоч втрачають одне одного на землі;
Відчуваю, що полум’я кохання. І після її смерті залишилось в його душі!
Її важка хвороба з життя забрала;
Кожне ж почуття його серця, було в пізнанні: болю, сум’яття.
Вона дивилась на нього відчуттям, що линуло з глибокої печалі;
Все ж, нестерпно, було коханому розуміти, що без найсолодшого кохання, продовжуватись будуть, сі дні!
Ох, і скільки подій скрізь їхнє життя пронеслось;
Що важко розуміти, долі вердикт обидвом дійшлось!
Мирослав Ясенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
