Горджуся ненькою-країною, що породила сильний люд. Він став на захист,мов стіною, й боронить нас від руських пут. Вони в бою і помирають, хоча не входило в їх план. Вони взірець і не вмирають, герої наші-уклін всім вам. Вони звичайно жити хочуть, і повернутись до родин. Батьки,брати,діди не зможуть, щоб окупант в їх дім ходив. Повірте,воїни теж плачуть, на фото глянувши синів. Від цього більше орків ляжуть, в степах,полях і бур’янів. Не звали вас на тую стежку, в якій родинне древо є. Сімейне коло,архів у флешку, їм стимул битися дає. Борітесь рідні,не здавайте, все те тепло,що в серці є. Родину спільну захищайте, країні нашій зараз зле.
Тетяна Лазарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
